Чи можливе відвідування виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів дітьми , які не щеплені або дітьми з порушенням календаря щеплень? Порушити закон та прийняти рішення всупереч Закону України виходить за межі нашої з Вами компетенції.

Згідно ст.15 Закону України ''Про захист населення від інфекційних хвороб'' : Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров'я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.

   Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. У разі, якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
   Діти, які які за станом здоров'я не підлягають під планову вакцинацію, повинні мати довідку з ЛКК. Лише цей документ дасть право невакцинованій дитині перебувати у дитячому садку.

   Відповідно до ст.49 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, “держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту”, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя” а профілактична імунізація проти інфекційних захворювань є найважливішим заходом досягнення епідблагополуччя. Альтернативи профілактичним щепленням на даний час немає, інфекційні хвороби продовжують реєструватись і вбивати людей, особливо дітей, викликаючи епідемічні спалахи там, де не проводяться в повному об'ємі щеплення. В Україні передбачено щеплення проти 10 хвороб, які є смертельними, або викликають інвалідність.

Відповідно до ст.30 “Основи законодавства України про охорону здоров'я2 від 28.12.2007 держава забезпечує планомірне науково обгрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань. Щодо окремих небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватись обов'язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікування та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.
   В статті 15 п.2 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” чітко зазначено, що дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно календаря щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.
   Також, згідно ст. 27 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими.
   При вирішенні питання про відвідування дитиною виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладах ЛКК керується вищенаведеними в п.2 критеріями, тобто дитячий заклад можуть відвідувати лише здорові діти, які не були в контакті з інфекційними хворими та прищеплені згідно діючого в Україні календаря щеплень.
    ЛКК приймає рішення щодо відвідування дитиною, яка не щеплена виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів у виключних випадках лише тоді, коли є медичні протипокази до проведення щеплень, що передбачено наказом МОЗ України від 03.02.2006 № 48 “Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів” і лише при благополучній епідемічній ситуації.
    Тому ні управління охорони здоров'я, ні управління освіти, ні відповідні міністерства, ні прокуратура не можуть прийняти відповідні рішення щодо цього питаня. Єдиною інстанцією в державі, яка може прийняти рішення при вивченні всіх обставин щодо відвідування навчального закладу дитиною, яка не щеплена або дитиною з порушенням календаря щеплень в даному випадку є суд, рішення чи ухвала якого є обов'язковою для виконання.

Чи варто боятися щеплень?

Інфекційні захворювання з давніх часів були великим лихом для людства. Епідемії частіше забирали життя людей і у більших кількостях, ніж війни та стихійні лиха.
Термін інфекції означає проникнення в організм людини мікроорганізму, який може викликати захворювання.

Протягом багатьох століть лікарі та вчені говорять про необхідність не скільки лікувати, а скільки попереджати захворювання.

Але людство навіть не могло уявити ті успіхи , які забезпечують профілактичні щеплення. Завдяки вакцинації у світі врятували мільйони людських життів.

Інфекції, що мали широке розповсюдження, стали керованими.Щоб з'ясувати, чи потрібна сьогодні вакцинація, що вона дала людству, необхідно відповісти натри головні питання:

   - Які жертви приносило людство на алтар інфекційних захворювань до введення вакцин?
   - Що ми маємо сьогодні з інфекційних хвороб?
   - Що чекає людство у випадку відсутності вакцинації?

Найбільш демонстративний досвід боротьби із натуральною віспою - інфекцією, що забрала життя багатьох людей. Так у Європі в ХVІІ ст. тільки від віспи померло 60 і млн. людей. Ті що вижили, залишились жити із тяжкими ускладненнями, що призвели до повної втрати і працездатності.

І тільки завдяки вакцинації у всьому світі в ' 80-х роках ліквідовано натуральну віспу. Яскравим прикладом ефективності вакцинації являється також щеплення проти дифтерії. В довакцинальний період в нашій країні хворіло дифтерією від 40 до 80 тис. дітей щорічно. Смертність складала майже 50%, тобто помирала кожна друга захворіла дитина.

В 1932 р. розпочато масову імунізацію проти захворювання і вже в 50-х роках XX ст. захворюваність знизилась в 6 разів і продовжувала знижуватися.

У 80-х роках з'явилася інформація, що вже все добре і щеплення скоріше не потрібні, ніж корисні. Лікарі-педіатри скоротили кількість щеплень, батьки відмовлялися від вакцинації дітей, дорослих майже не щеплювали, але наслідки не заставили себе довго чекати.

В 1991 р. захворюваність дифтерією виросла в 50 разів, було зареєстровано понад 17 тис випадків захворювання, із них 3 тис. серед дітей. Згідно даних ВООЗ в Україні від дифтерії помирає 10%захворівших.



Щоб зупинити епідемію дифтерії, почали знову масову імунізацію дорослих і проводили додаткові щеплення дітям. І тільки завдяки таким діям захворюваність на дифтерію не реєструвалася. Останній випадок носійства збудника дифтерії зареєстрований в районі в 1998 р.

Отже, якщо припинити проведення щеплень проти дифтерії, то захворювання знову підійме голову, відомо з якими наслідками, із сотнями смертельних випадків.

Не менш вагомо вплинула імунізація на захворюваність такою небезпечною інфекцією, як правець, який відомий людству понад 2500 років. Правець протягом всієї історії був постійним і незмінним супутником війн.

Але виникав він не тільки внаслідок військового травматизму, а й в мирний час - ця інфекція забирала тисячі людських життів. Перебіг хвороби надзвичайно тяжкий, і кожен другий помирав. Лише вакцинація дозволила перемогти цю небезпечну хворобу, щорічно зберігає життя більш ніж 500 тис. людей і є надійним методом попередження цього захворювання. Тому тільки некомпетентні люди можуть заперечувати необхідність щеплень.

Кір - це інфекція, яка до 60 років минулого століття була однією із найбільш розповсюджених у Європі. Протягом життя майже кожен хворів на кір.

В Україні протягом 15 років з початку XX ст. від кору померло близько 500 тис. дітей. Причиною смерті були ускладнення у вигляді пневмонії. З початку введення вакцинації проти кору в Україні пройшло понад 50 років, за цей час захворюваність зменшилась в 100 разів.

   Знову ситуація склалася як і з дифтерією: байдужість батьків і лікарів, недоліки в проведенні вакцинації і навіть рекомендації, що щеплення можна не проводити - результат не змусив себе довго чекати - в 2001 р. захворюваність зросла у 20 разів, а в 2006 р. - ще більше.

В Україні захворіло на кір тільки в 2006 р. 42124 особи, померло 20 дітей.

В Гребінківському районі до 1982 р. щорічно реєструвалися 10-30 випадків.

З 1983 р. захворюваність на кір реєструється у вигляді поодиноких випадків: 1983 р. - 1 вип., 1986 р. -2 вип., 2006 р. - 1 вип. Це є результатом досягнення високого відсотка щеплення дітей проти кору - 98,5%.

Основною причиною епідемічного підйому кору було збільшення кількості невакцинованих осіб.

Ще одна інфекція, доцільність щеплень проти якої важко заперечувати, це кашлюк - бактеріальна інфекція з крапельним шляхом передачі. Кашлюк особливо небезпечний для дітей віком до 2-х років. По рівню захворюваності кашлюк поступався лише кору. Захворюваність в Україні в довакцинальний період складала понад 100 тис. дітей в рік.

Завдяки імунопрофілактиці щорічно в світі попереджено захворювання 5 млн. дітей та 760 тис. смертей від цієї інфекції. Після введення масової імунізації р 1963 р. кількість хворих зменшилась в 200 разів.

Поліомієліт або дитячий параліч - тяжке інфекційне захворювання, що супроводжується ураженням нервової системи і розвитку паралічу.

В середині минулого сторіччя епідемія поліомієліту мала Місце в 70 країнах світу. В Україні за період 1954-1958 р.р. захворіло на поліомієліт 15 тис. дітей, значна частина яких залишилася інвалідами. Після застосування вакцини захворюваність знизилась, і в 2002 р.

Україна в складі Європейського регіону отримала статус території, вільної від поліомієліту. Але ВООЗ не відмінила вакцинацію, що пов'язано з циркуляцією збудника в інших регіонах світу і збереження небезпеки захворювання. В минулому році спалах захворювання на поліомієліт зареєстрований в Тад^икістані, де захворіло на паралітичний поліомієліт кілька сотень дітей.

 Яскравим прикладом ефективності вакцинації є щеплення проти епідемічного паротиту (в народі "свинка"). В 90-х роках в Україні в зв' язку з недостатньою кількістю отриманої вакцини не всі діти отримали щеплення. В результаті рівень захворюваності зріс більш ніж в 10 разів, а знизився лише після введення додаткового щеплення дітям 6-річного віку.

 Щорічно реєструвалося до 200 випадків захворювання на епідпаротит: 1990р. -24 вип.; 1991 р. -167 вип. Завдяки імунізації захворюваність з 1991 р. по 2003 рік зменшилась в 10 разів, а після введення додаткового щеплення дітям шести років проти кору, паротиту, краснухи в районі з 2003 року не зареєстровано жодного випадку захворювання епідемічним паротитом.

Помітно зменшилась захворюваність краснухою: в 1998 р. зареєстровано 55 вип.,2002 р. - 66 вип., 2003 р. - 23 вип., 2006р. • 19 вип., 2007р. -1 вип., 2008 р. - 2 вип., 2009р. - жодного випадку.

І таких фактів дуже багато. Вже через рік після введення вакцинації показник захворюваності до того чи іншого захворювання знижується в 10, а кору -в 100 разів.

Це ще раз підтверджує, що найбільш ефективним засобом профілактики крапельних інфекцій є вакцинація.

З кожним роком в країні з'являється все більше вакцин багатокомпонентних, тобто коли за рахунок однієї інфекції діти захищаються від трьох і навіть шести інфекційних захворювань.

Згідно з наказом МОЗ України N9 48 від 3.02.2006 р. "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні" на сьогодні визначені 10 інфекцій, проти яких щеплення в Україні є обов'язковими, а саме: проти туберкульозу, гепатиту В, дифтерії, кашлюка, правця, кору, паротиту, краснухи, поліомієліту та гемофільної інфекції.

Всі вакцини, які включені до національного календаря профілактичних щеплень, закуповуються централізовано за кошти державного бюджету. На сьогодні щеплення однієї дитини віком до року коштує державі 790,9 грн.

В усьому світі дітям проводять щеплення. За даними ВООЗ зараз вакцинацією охоплено більше ніж 80% дітей світу. Жодна країна світу не відмовляється від імунопрофілактики, страхуючи себе від епідемій. Щеплення - необхідні. Відмовляючись робити дітям щеплення, батьки ризикують здоров"ям своїх малюків.

Немає більшої трагедії, ніж втрата життя дитини через хворобу, яку можна було б попередити простим щепленням.
                                                                                                                                               (Кузнецова Ф.Д.)